"- Вы - историк?!!.. - Да, я - историк!!.. Сегодня тут будет интересная история!"


Previous Entry Share Next Entry
Економічне диво України: складові магії
baghdad_thief
coss

Симпозіум фахівців з чаклунства.

Давно і довго розмірковуючи над загальним економічним комплексом України я дійшов висновку, що не дивлячись на дуже довготривале і часте обговорення на різних майданчиках шляху економічного розвитку нашої країни бракує висновків про питання, котре стало з рік тому нагальним: яким чином створити економічний прорив, який міг би змінити дійсно життя громадян України раз і назавжди? Саме це питання я і пропоную в цій статті шановному товариству.

Тобто – ми спробуємо винайти мистецтво, механізм і чинники, як зробити з кабака карету, як фея з відомої французької казки. Причому не тимчасово – а назавжди, так би мовити.

Зрозумілими є деякі моменти, від котрих треба відштовхуватись, і я одразу почну з розгляду предмету перетворення, бо попри все ми пригадуємо, що фея в казці хоч і могутня, але обирала дещо схожі за якимись критеріями предмети: для карети кабак, для кучерів щурів, для коней мишей. Не обирала ж вона наприклад горох для кучерів, цеглини для коней, або кота для карети? Так само вчинимо і ми.

Ще зі школи я мав свій висновок, дивлячись на прекрасні шкільні документальні фільми про меліорації, завоювання тайги, освоєння додаткових земель і невтомного будівництва сільгоспів – що саме Україна зазнала в Вітчизняний війні нищівного удару, від котрого дуже важко оговтатись. Всі військові руйнування тої війни призвели до того, що ще в 85-му році американські дослідницькі інститути казали, що при збереженні радянської системи хазяйнування СРСР буде вирішувати питання відбудови до 2010 року мінімум, із чим до речі я вважаю і пов’язане було поблажливе ставлення Європи і США до всіх цих хитрощів і шахрайств із енергоносіями з 1983-го року, які вийшли за край лише за панування пана Карліто Плешивого. Тобто – ну хай хоч таким чином, на дорогому сировинному товарі трошки підживлються, може відбудуються, нагонять потроху, ми ж розумні, зкоригуємось . Зрозумілим є і те, що бачачи, що не в коня корм, захід відмовився від такої парадигми відновлення повоєнного простору СРСР, і повернувся до стану конфронтації, який, викликаний амбіціями Сталіна, що перетнулись з амбіціями Гітлера на хазяйнування в Європі і завдав моду на такий стан речей, яка тягнеться і досі. Всі спроби змінити наслідки ще тих політик зазнали поразки, а тому ми можемо сміливо говорити, що мова в цьому йде не лише про волю історичних особистостей, а мабуть за ще глибшу причину, і причина ця – дійсно цивілізаційна. Спробую коротенько її винайти і висвітлити.

Справа в Рефромації, яка була дуже потужною епохою в світі, і якраз саме зараз є деяке відлуння тої епохи, як на мій погляд. Як всім відомо, Реформація була спрямована не тільки на припинення необмеженої влади католиціької церкві в Європі, а якраз в першу чергу – на пошук оновлених стандартів того, що наразі ми називаємо ЗЛЦ, загально-людські цінності. Тобто те, що викликало тоді геополітичні перетворення мотивовано було окрім пошуку нових джерел збагачення більшості, а не меншості (це важливий аспект) ще і винайденням оптимального суспільного договору про модель існування, яка б була прогресивнішою, ніж на той час панувала в Європі, і особливо в Європі. Тобто – можливо саме подібне ми переживаємо і зараз: нам потрібні нові горизонти і ми їх шукаємо. Але як і тоді – не всі.

І сенс тут якраз в тому і є, що поки Європа розбиралась з собою, хто і за якими принципами житиме далі, долаючи Реакцію (католицького світу) – на сході від Європи не дрімали, і хоча основний вектор завоювань московітів був спрямований далі на схід із метою опанування земель народів меншого розвитку, тим не менш експансія в зручний момент була розгорнута і на західні землі тодішнім більш вдалим Путіним – Олексієм Романовим. Котрий також бредував відновленням Візантійської імперії, як сучасний СРСРом. Цей історичний зголос надає нам важливий інструмент розуміння за висновками епох, через відповідні абстракції, як уникнути тодішніх доленосних помилок, і здійснити через багато років врешті решт заплановане повернення в Європейську сім’ю народів попри спротиву того формування, що вважає себе чомусь спадкоємицею колишньої Візантії, носієм деякої ментальності територій сучасної Туреччини, тобто.

І ось тут перший важливий висновок. Чого насправді лякаються в Кремлі. А лякаються вони дуже правильно тепер, після доволі невдалої, але ще не закінченої спроби атакувати Україну військовим чином. Що Україна стане провідником експансії Європи далі по материку. Але тоді для подальших визначень нам потрібна інша змінна: чому вони лякаються бути Європою. Що такого страшного несе для цих дебілів Європа, що треба так сильно захищатись історичними косяками від поки уявної, а далі реальної експансії.

Відповідь насправді і проста, і складна – зміну системи управління. Саме той, яку Європа набула в період Реформації: повністю світські уряди, обмеження впливу особи на керівні рішення за принципом колегіальності, механізми реагування на потреби суспільства через статуси громадських об’єднань а не заднім числом – розвиток Магдебурзького права, зменшення контролю центрального апарату вбік окремих, а не загальних процесів задля оптимального самоврядування. Тобто – демократії бояться в Кремлі.

Що є в цьому дивного і викривленого, то це те, що користуючись історичними парадигмами викривленої ж в догоду владним колам історії, цей страх у всього їх суспільства не носить раціонального пояснення. Взагалі. Але вони самі винні тепер в тому, що підступним нападом на нас, який порушив всі норми і всі домовленості, зробили так, що ми будемо тільки загострювати всі їх проблеми і атакувати в зручний час, проводячи якраз експансійну політику, як територіальну, так і в усіх аспектах суспільного життя.

Саме незручний формат збагачення багатьох перед комфортним збагаченням меншості, повна відсутність бачення, як цього досягти, нездатність відмовитись від узурпованого – буде основним висновком з цієї спроби коротенького аналізу історичної відмінності України від Московії. Ми не вони. Ми, українці, всі хочемо і прагнемо бути вільними і забезпеченими. І нам для цього якраз і потрібна демократія.

Розуміння цього ретроспективного історичного висновку підштовхує нас ще до однієї абстракції: українське суспільство врятували якраз від утворення олігополії і узурпації влади групою олігархів протиріччя олігархічно-кланової моделі, як це модно називати в політологічному середовищі в Україні. Чому я навіть не заперечую це словосполучення. Воно надалі буде зручне для виявлення кращих інструментів в моделі розвитку України. Простіше кажучи – відсутність вертикалі управління олігархічними угрупуваннями, створенням якої так пишаються наші сусіди, бо вона надає ніби стабільність, ця відсутність дала змогу уникнути узурпації. Але є важливий нюанс - така вертикаль надає лише одну стабільність, стабільність грабунку суспільства якраз купкою осіб. І нам вдалось в 2013-му році Майданом перекреслити спробу аналогії у нас. І саме це ми спостерігаємо сьогодні у ворога, необмежену олігоплію. Нічим не обмежену.

Але я піду далі у висновках. Якщо вийти за межі негативних відтінків словосполучення олігархічно-кланова модель, можна побачити ключову проблематику її - концентрація капіталу місцевих громад у визначених представників. Щоб було всім зрозуміле формулювання визначення, я розкрию, що є то за звір «олігархічно-кланова модель». Почнемо з кланової. Клани – це донецькі, дніпропетровські, рівненські, полтавські. Тобто – економічно активні громади адміністративних одиниць. Олігархи в цьому визначенні, окрім мого визначення людей що працюють на свою користь за рахунок державних коштів, будуть означати ще і осіб, що виступають концентраторами економічних надбань своїх громад, тобто капіталу, на який вони спирались. Саме ставка Вови на єдиний, як йому здавалось історично найбільш впливовий клан донецьких в підкоренні саме його васальній залежності від себе – і приховувалось протиріччя і помилка. Але важливо, що саме нам дають ці визначення. Дають вони нам дві речі:

- Задля реформування стану, що склався в державі, щоб олігархічні клани були дещо при справах, і задля організації процесу чергового перерозподілу капіталів, оскільки в Україні нема ще розвинутого фондового ринку для цієї мети – потрібна адміністративна реформа. Саме вона призводить до того, що клани будуть складатись за іншими принципами і через інші механізми. З іншого боку, якщо адмінреформа пройде лише за одним принципом – оптимізації виробничих сил за критеріями: ергономічне розташування, забезпечення ресурсами і трудовими також, наявністю соціальної інфраструктури, підвищення зручності комунікацій, легкості внутрішньої міграції – вона вже буде здатна викликати зміну економічного стану в країні.

- Децентралізація і посилення місцевого самоврядування. Зважу, що це робиться не зміною конституційного ладу, як того вимагали трієчники з сусідньої федерації, а лише в рамках територіальних адміністративних меж, тобто саме в рамках адміністративної реформи. І надання більших прав місцевим громадам не торкається ніяк політичної складової, лише управлінського апарату адміністрування, до того ж лише в аспекті виконавчої гілки влади.

І знову парадокс української вдачі: те, що нам заважає, те нам врешті решт і допоможе. Тобто – необхідність приєднання знову Криму, Донбасу, а в перспективі і Кубані, Ставропілля і інших історичних земель робить доробку, переробку і втілення в життя планів адмінреформи, яку було розпочато ще в 97-му році, нагальною вимогою часу. При тому – доробку вона, ця реформа мусить пройти, бо за весь цей час так і не закінчений її проект, а переробку повинна пройти згідно з правилами ЄС і за принципами статуту ЄС. Саме про це говорять іноді, але наполегливо, такі визначні персони в ЄС, як пан Штайнмайєр, і пані Могеріні. А не про відмову від унітарності України, або положень соборності українських земель.

Тобто – керуючись нашим базовим аспектом про збагачення багатьох, а не окремої групи, ми бачимо такі ж необхідно базові реформи в нашій сучасній українській специфіці: адміністративно-територіальну, і децентралізації та місцевого самоврядування. Але саме тому, що ці дві реформи вже давно знаходяться «в процесі» втілення, як на мене авжеж довготривалого, ми можемо казати, що колись це теж буде зроблено, тому можемо керуватись ними в майбутньому перетворенні нашого кабака в карету, як прогнозованою подією, здійсненння якої не уникнути. Інакше кажучи – рушійною силою магічного перетворення мусить бути втілення реформ місцевого самоврядування і адміністративно-територіальної в повному обсязі. А щоб було зрозуміліше – відповідно до вимог постійного членства в ЄС. Які якраз не торкаються конституційних питань, проте на процедурному рівні вимагають саме інфраструктурної оптимізації і соціальної відповідності наново утворених територіальних громад. Це – я підкреслю – не обов’язкова вимога, але бажана саме тому, що через такі реформи більш керовані територіальні комплекси стають більш прозорими і підзвітними не тільки економічно, але і прогнозованими щодо виникнення соціальної напруги. Що для конфедеративного керівництва ЄС є важливим показником. В принципі як це мусило б бути і для уряду України.

Таким чином розглянувши в абстракціях преамбулу, спробуємо зайнятись безпосередньо магічним ритуалом. Що ж в стані викликати економічне диво в Україні при тих аспектах впливу на стан держави, які були згадані?

1. Максимально припустиме зниження ставок оподаткування щодо об’єкту оподаткування, але при цьому збільшення бази оподаткування якомога всебічно. Щоб знайти тут баланс треба передивитись і якісні, і кількісні характеристики щодо об’єктів оподаткування. Хтось скаже – це зробить звітність складною і збільшить кількість ненавмисних ухилянь від податків. Думаю, це підвищить відповідальність кожного, хто має діяти з об’єктом оподаткування за стан своїх справ в цьому сенсі.

2. Задля вирівнювання положень пункту 1 – зменшення витратних частин бюджету України у відповідності до подальшої приватизації об’єктів державної власності. Але при тому – до приватизаційних конкурсів мусять бути застосовані розгалужені умови відповідно до стандартів ISO 26 000, тобто умов соціальної відповідальності. Заради того – узгоджувати більш часте проведення приватизаційних конкурсів. Вимагати від уряду створювати додаткові рекомендації до власників, аналогійні до вимог найбільш захищених в податковому плані країн, у вигляді програм очікуваного виконання від попереднього власника щодо сплати податків і соціальної відповідальності, тобто держави Україна. Доручити контроль за створення таких рекомендаційних програм у кожному випадку приватизації об'єкту держвласності можна профільному комітету ВР, що поглибить прозорість формування ціни на цей об'єкт дуже суттєво. Виконання ж покласти наприклад, на експертну групу, утворену на базі Міжнародної асоціації бізнесу, як приклад. Але в будь якому разі - перехід об’єкту бази оподаткування від держави Україна мусить супроводжуватись відповідним збереженням податкових надходжень впродовж визначеного періоду.

3. Проведення загально-національного бізнес-форуму, ініційованого Міністерством торгівлі хоча б раз на рік, а краще два рази, відповідності норм корпоративного права до стандартів соціальної відповідальності із розглядом деталізованих кейсів щодо взаємодії корпорації і територіальної громади її розташування. Виключити з кейсів загальні вимоги щодо екологічності діяльності корпорації, як не формат для такого форуму. На рівні доповідачів не нижче за комерційного директора підприємства. За результатами – переможний кейс отримує наприклад, іменне залучення до галузевої програми Міністерства торгівлі за якимись пільговими умовами – рік пільгового оподаткування, чи інший стимул.

4. На рівні місцевих громад ввести визначення громадською радою при міськвиконкомі пріоритетних напрямків розвитку територіальної громади, і дозволити забезпечити пільгові терміни оподаткування для проектів малого бізнесу, які відповідатимуть цим напрямкам. Тобто – якщо в районі недостатня кількість педіатрів, а хтось хоче відкрити дитячий медичний центр із трьома кабінетами педіатрів – то умовою податкової пільги виступатиме відповідність цього об’єкту критеріям малого бізнесу. В принципі по цьому пункту робиться багато. І давно в практиці. Але сенс той, що ці речі мусять бути максимально поглиблені, доведені до громад інформаційно, і забезпечені статусними перевагами.

Саме статус, його вартісна складова, є єдиною прозорою річчю, що є противагою корупційного статку, тому статуси, винагороди за них, цілковито матеріальні – мусять бути підвищені дуже сильно, щоб їх набуття давало чуттєві переваги, але щоби цей статус набути не було можливості, якщо економічні дії суб’єкта є непрозорими, чи викликають обгрунтовану підозру в економічної недоброзичливості. Незалежно від інших статусів суб’єкта економічної діяльності. Наскільки ця практика порушуватиме рівність правил – для вирішення цього питання потрібно звертатись за консультаціями в секретаріат Єврокомісії частіше, я так думаю. Але саме навіть винаходження таких шпарин для схвали і заохочення для активізації економічних дій резидентів, я думаю, викликало би нормальну реакцію в ЄС, і пожвавлення експертного ринку пошуку процедурної відповідності, тобто людей, що схочуть розібратись у відповідних досвідах і процедурах передових держав, у нас.

Насправді я захопився конкретикою, але будемо вважати це змогою залучити до дискусії вас, шановне товариство, початок якої я намагаюсь надати.

Чесно кажучи – саме в цьому і є моя складність, що відчуваючи, що економічне диво можливе, я попри все не можу поки знайти цю потужну магічну паличку, якою цей кабак мусив би стати каретою. Бо сам по собі кабак настільки прекрасний і виглядає неперевершено, що важко з нього уявити ще щось більш чарівне. То давайте спробуємо подискутувати, але умова буде одна – хоч я і почав з загальних абстракцій, а закінчую вже трошки конкретніше, ви будь ласка не ухиляйтесь від суто економічного аспекту дива, бо воно мусить бути саме економічним. Вільні економічні зони ми вже проходили, і спроба зробити з відсталого комплексу продуктивних сил через його неактуальність чи застарілість щось звільнене за нечуваними пільгами - як правило ні до чого не призвело.

Але щоб справді змусити працювати суспільство – потрібно стимулювати його постійно підвищувати свій статус в кожному окремому випадку. І якраз це можна я вважаю зробити на залишках «зайвої держвласності», яка підлягатиме приватизації. Можливо, що якщо звести те, що написано мною в щось єдине, то може і не треба особливо рухати податки, а скоротити частку держави, відповідно витрати на її обслуговування теж відходять, а ось отримані кошти від продажу скороченої участі – направити на заохочення підвищення статусів існуючого в суспільстві комплексу економічних взаємозв’язків. Чи це вже дуже абстрактно знову? І може – ви бачите якусь феноменально магічну силу ще більш ясно?

Будь ласка – дискутуємо.

  • 1
щодо кланів:
як на мене - йдеться саме про боротьбу дніпропетровського і донецького кланів. із залученням підпанків з інших регіонів.
Коли врещті-решт дніпропетровський, спробувавши відкуплятися від донецького зазнав поразки, опозиційна частина цього клану зробила ставку на залучення місцевих підпанків з усієї України та на підтримку з ЄС.
Тоді як донецька - на РФ та російські гроші з просуванням ідеї СРСР з обіцянокю місцевим підпанкам дати красти скільки вдасться.

Edited at 2016-01-16 04:20 pm (UTC)

І Ваші висновки, друже?... 8))))

Яким чином нам зробити з України тигра економіки в цьому випадку?... 8)

Там трохи нижче написав ))

Оце ви статтю написали так написали. Таке враження, що ви наукову роботу на цю тему пишете.

Edited at 2016-01-16 07:41 pm (UTC)

Ні. Набагато важливішу.

Життєву. Під назвою "Моя країна найкраща."

А якщо без пафосу, дорогий друже - я попросив Вас і інших висловитись, бо не можу намацати ті речі самотужки, які б надали розуміння, куди рухатись зокрема того, що робиться.

І не просто в галузевих речах, де я міг би заперечити, що локомотивом української економіки завжди буде космос і звідси, при наявності пожвавлення кооперації із німцями і англійцями особливо, високоточне обладнання.

А взагалі в питаннях створення моделі виходу зі стану... ммм... навіть не уявляю, як це сказати: проблем прискореного старту в 91-му, хай буде так поки.

І мова не про виробничий комплекс, навіть взагалі не про нього, тут все більш менш відомо і поки все в нормі. А ось на чому робити стрибок, і головне як забезпечити його виправну ефективність - це питання...

Зараз наші друзі ще вимовляться, я маю надію, все одне результат буде.

Я ж навмисно не написав десь відсотків 90 з того, про що думаю... Все одне поки пазл цей в мене не складається для того, що мені потрібно: побачити комплекс заходів для розвитку, але головне - модель.

Edited at 2016-01-16 08:08 pm (UTC)

(Deleted comment)
http://baghdad-thief.livejournal.com/116648.html

Пробачте, що повертаю Вас в минуле, аж в вересень... 8)))))) Ви мабуть схитрували, і доправили мене до мого ж допису?...

Там є коротенький фак, він багато чого пояснює... Ви знаєте, пане Василь - я тільки коли перечитав свій же допис, просякся, що має назву, повагою до своїх же хистів... Дякую.

А простіше - ми під парасолькою, пане Василь, IMF має назву. У нас інше завдання - боротьба з корупцією...

Я без жартів.

Всі незастосовані в обігу гривні як завжди, мусять бути або в бівалютному кошику пари долар-євро, або в товарах довготривалого зберігання... 8) У Вас що, було колись інакше????...

Але мені б Ви по темі ще хоч щось сказали...

Edited at 2016-01-16 07:04 pm (UTC)

=="Всі незастосовані в обігу гривні як завжди, мусять бути або в бівалютному кошику пари долар-євро, або в товарах довготривалого зберігання... 8)"==
А чи можна до товарів довгострокового зберігання віднести діаманти в акваріумі у прокурВорів ГейпрокурВатури

Шановний пане.

Ви мені даруйте, але можна я уникну розмов про несуттєві речі, а?..

Очень изыскано про то, что на любую высвободивуюся гривняку спешим купить долларчи/еврочку? так теперь и буду обзывать этот навык: "незастосовані в обігу гривні як завжди, мусять бути або в бівалютному кошику пари долар-євро"

Я вважаю це нормальним, пані Алла.

Допоки не встояться основні параметри власного фінансового ринку - а для цього потрібно ну дуже багато ще зробити, і як я бачу, займатись цим поки нема кому, так, в ранзі дослідів або...

Ось коли піде мова вже про приєднання до ЄС на постійне членство - отут вже піде інша розмова. 8) І до речі- це ми ще колись будемо жваво і жвавіше обговорювати.

Я думаю, попри все, гривня (саме в тій грошовій базі, що буде на той момент) залишиться, як дійсно історична одиниця, заради традиційоналізму. Але основною грошовою одиницею буде саме євро. Ну, отака теж емісійна буде хитрість. Якщо звісно на це згодяться комісари Єврокомісії. І в першу чергу єврокомісар Московічі, зараз, П'єр Московічі. Отакий невдалий час для монетарних змін... 8)) Невдале прізвище. Тому поки буде так як було... 8)))))))

До речі - оце "макрофінансове втручання" і є гарантією майже виконання того майбутнього "двогрошів'я" про яке я кажу. Подивимось, наскільки в ЄС не принциповим буде питання збереження традиційності і культури надалі.

http://ua.interfax.com.ua/news/general/279487.html

Але я саме за те - щоб зробити цей історичний відрізок з 96 по 2020 історичною пам'ятю, а набувати інших обертів і моделей обрахунків...

Тобто - програмою макрофінансової допомоги такого об'єму ЄС і заклав передумови тої системи, яку я ще буду розглядати. Але поки так - бівалютний кошик як чинник збереження національної одиниці.

Та і долар нікуди ж не подіниться, ми ще наслухаємось зауважень на цю тему із боку Мінфіна США. Але тут є одна річ: не взяли нас на каренсі-боард свого часу, побоялись? То хай це робить більш стабільний банк ЄС. 8).. Ггг!

Edited at 2016-01-17 10:52 am (UTC)

Щодо точок зростання:
1) сільське господарство. Так, я знаю, що в Європі немає куди подіти власну продукцію, так я знаю, що там фермери субсидуються. Тому продукти часом виходять дешевше від українських. Саме тому так багато везуть контрабандних продуктів з Польщі.
Тим не менше - я вважаю, що українська с/г продукція знайде і займе свою нішу. За умови сертифікації по євростандартах. Крім цього, ринки Африки і Азії все ще відкриті для українських продуктів.
Єдина проблема, що ми постачаємо значний обсяг с/г продукції низького рівня переробки.
Крім цього, все ще залишається питання торгівлі на базарах продукцією "від бабусь".
2) IT-сектор. Локомотив української технологічної економіки. За рахунок включення в міжнародний розподіл праці і високих зарплат поступово втягує в себе все бльше трудових ресурсів і відповідно призводить до зростання притоку валюти.
Разом із тим сектор надзвичайно чутливий до несприятливих умов: проведення обшуків в кількох IT-компаній мало своїм наслідком те, що вони просто знялися і виїхали в інші країни. Знання іноземної мови і затребуваність професії призводить до високої мобільності персоналу. Саме тому завдання української влади хухати на ITшників і створювати для них всі умови, щоб вести цей бізнес тут було легко, зручно і вигідно.
3) Інфраструктура - ключовий сектор. Саме від легкості пересування країною та зручності комунікацій залежить не лише те, як країну сприймають у світі, а те, які можливості відкриваються перед економікою. В цьому відношенні хочу вдзначити проект побудови мосту в Одеській області і запуск контейнерного поїзду по Шовковому шляху (останнє, зокрема, у зв'язку з можливістю доставки с/г продукції в країни Середньої Азії).
Мости, дороги, Інтернет, залізниця, авіація.
4) Медицина(гіпотетично). Сектор абсолютно недооцінений.
Приклад - стоматологія. Потихеньку розвивається те, що називається стоматологічний туризм. Коли приїздять в Україну полікувати зуби - тому що дешево. Однак медцентрів, які гарантують дуже високу якість - поки що небагато (та й ціни там кепські).
При грамотному підборі кадрів і обладнанні лікарень поки що ще є шанси побудувати якісну медицину. Хоча з відходом старшого покоління лікарів ми опиняємося в ситуації, коли знайти якісного лікаря стає все складніше. А платні клініки все ще не є гарантією якості лікування.
5) Машинобудування. Один із надзвичайно важливих секторів - точок росту. Кооперація в міжнародне машинобудування - ключ до майбутнього. Останнім часом почали з'являтися повідомлення про прихід кількох іноземних компаній на український ринок.

Мости!!!.. Та що ж я про це забуваю?..

Угу... Мости ж.

Хммм.

До речі, Ви теж випустили одну з основних галузей: військово-промисловий комплекс.

Але - розумієте, тут я намагаюсь вивести думку про речі, які надають додаткового операційного маневрування і підвищення вартості... вартості.

Саме оцей аспект я ще буду намагатись розкрити: стимулювання в отриманні більш вагомих статусів, як ноу-хау соціального ліфтінгу. Не просто - за якимось правилами, благодійності, там чи ще якихось звичних рамок...

А як принцип розвитку соціального і навіть інституційного ліфтінгу за принципом ланцюга. Конкуренція - не як боротьба, а як можливість кращого орієнтиру при виборі мотивації, і як результат ухил в ефективність від прямої програшної стратегії... Як шкала оцінки можливості. Хммм...

Уєс!!! 8))) Спробую погратись новою іграшкою!!!! Дякую! 8)))

Edited at 2016-01-16 08:32 pm (UTC)

Хіба тільки мости - а наука?

Мости - це один із засобів спрощення логістики. Спілкувався колись із членами виборчої комісії, які розповідали, що для того, щоб переїхати річку на другому берез якої знаходилася тервиборчкомісія їм доводилося робити гак в 100 кілометрів в один бік.
Покращення логістики так само як і зменшення енергоспоживання - це величезний прихований резерв, яким ми ще навіть не починали користуватися.
Колись у мене була мрія - швидкісні поїзди. Ну звичайно трохи не такі, але нехай буде.
Тепер у мене мрія - підвищення зв'язності населених пунктів: райнних з обласним, обласних між собою, районних між собою (не секрет, коли два сусідні райони зв'язуються тільки через обласий центр, бо дороги між ними дорогами назвати складно). Ну і звісно швидкісні електрички між райцентрами і облцентром, так, щоб можна було спокійно жити, наприклад в Стрию. а працювати - у Львові


Колись на початку 90-х ми бавилися на одному з економічних предметів в такі собі інтелектуальні ігри:
1) що робити з мешканцями Донбасу після закриття шахт
2) як запустити українську економіку.
По-першому питанню було гірше - єдине, що ми реально придумали, це вирощування в шахтах грибів - кілометри грибів - уявляєте. Життя на це відповіло простіше.
По-другому питанню - ми запропонували 2 речі: орієнтація на сільске господарство - спочатку зернові, тоді кури, потім свині і велика рогата худоба. Саме в такій послідовності.
Ми тоді правда не уявляли, що агрофірми будуть намагатися побудувати мегатваринні куро(свино)комплекси, а місцеве населення замість тішитися буде опиратися такому будівництву (працювати на автоматизованій фермі будуть одиниці, а довкілля загадять всім - вода, сморід, гній - треба напевно законодавчо обмежувати розміри таких ферм)

А третя гра полягала у виборі експорторієнтованої чи імпортозаміщуваної економіки.
Я начитавшись про кластери - тоді (і зараз) був переконаний в необхідності експортоорієнтованої економіки. яка (принаймні в окремих сферах і на деякий час змінюватиметься імпортозаміщенням(як це сталося, наприклад, з продуктами харчування, коли захоплення імпортованими продуктами змінилося на повернення до місцевих продуктів (особливо зважаючи, що Центр споживчизх експертиз test.org.ua продовжує тішити нас своїми знахідками.

========================
щодо 1) ВПК і (сюрприз) 2)решток науки

ВПК, як свідчить історія останніх десятиліть має для економіки позитивне значення вкількох випадках:
1. вироблена продукція продається за кордон по ціні вищій за свою собівартість ( а не як радянські авіаносці або російські Суперджети)
2. наявність цивільної продукції, яка користується попитом і може забезпечити прибуток тоді коли держава не матиме змоги даати замовлення (американський досвід)
3. ведутьсяі впроваджуються нові розробки
ВПК може бути як гальмом, так і двигуном для економіки- питання в тому, яка модель буде вибрана. Утримання заводу на якому нічого не виробляється або розпил на металобрухт - обидва глухокутних сценарії.

НАУКА
- з одного боку з цим стає поступово гірше - покоління професорів і академіків, які реально можуть ще щось і не виїхали поступово зменшується, покоління середнє - яке могло - виїхало за кордон, а молодь не дуже хоче йти займатися наукою, отримуючи смішні гроші кілька років - хіба що заради перспективи "пораваліть". Як там" Справжні українці повинні жити в Канаді"(с)
Погіршується ситуація - відсутністю закупок обладнання.
Намагання перевести всю науку на самоокупність - черговий глухий кут.
Без фундаметальної науки - розвиток прикладної під великим питанням.
Саме тому - фундаментальну науку має нормально фінасувати саме держава, прикладну - мав би фінасувати бізнес. Однак на жаль, з цим проблема. дуже небагато реальних результатів досліджень доходить до серійного виробництва.
Колись спілкувався з представником Харківенерго, який їхав у Львівську політехніку закупляти якісь їхні винаходи, які допомагали боротися з крадіжками електроенергії :)

Отже, якщо вам вдасться придумати як спростити логістику та пришвидшити проходження винаходу від дослідного зразка до серійного виробництва - ми отримаєсмо супер ефект.
Однак тут треба чітко визначити пріоритетні сфери наукової діяльності - на жаль всі напрями наш бюджет потягнути не може.
Але я підозрюю, що у сфері нових матеріалів та біології/біофізики є значний потенціал

Edited at 2016-01-16 11:07 pm (UTC)

Дякую, друже.

Оце я спробую проробити.

Але вже те добре, що ми майже однаково думаємо. Але і не однаково щодо перспектив.

Ви просто читаєте мої думки. Я вчора все дивилася на карту,яка називається "хотєлкі ігілу" - подивіться,це дуже корисно. Виглядає все дуже цікаво....по перше - Магріб - треба дивитися тепер вже карту найбільших донорів людських ресурсів ігілу - це важливо,бо це ті країни,в яких халіфат буде робити шкоду. Якщо зроблять сталі осередки цієї корисної організації на африканському березі навпроти Європи,а таке зроблять,бо як інакше міняти ставлення до життя європейців(кеш,клайметчендж,тобто нафта і технологічний стрибок уперед потребує сильного стимулу і це якраз і є ігіл )- то хто буде поставляти туди зброю? А її треба багато і різної,пам'ятаєте ж мексиканських паксиків,зачистку Сінаю і королеву Ранію? Плюс обов'язкові Індонезії з афганистанами - дивіться "мапу хотєлок " - коротше,в нас є зараз і стимул,і можливість,і виправдання для початку виробництва підходящої для невеликих,постійних осередків гібридних війн зброї. Щодо технічної довершеності та першості - це навіть не дуже й важливо,бо такого плану м'япорубки не використовують амерське супер бупер озброєння,а поле битви величезне,нажаль((((
Плюс буде момент,коли РФ не зможе виконувати певні свої зобов'язання у повній мірі - цим можна скористатися.
Блін,дивилася цікаву публікацію на тему "як погано цивілізованому світу без комуністів" і думала - та нові комуністи це ж ігіл! Юзати і юзати товаріщєй - замість партбілету в них радикальний спотворений Іслам - того ж Ви і писали свого часу за арабів,як новий подразник для західної цивілізації.
От я не вмію читати французською,тому не сваріться,шо ру:

http://newsland.com/news/detail/id/1673681/

Ситуація виглядає так,що нафту,вкрадену у аборигенів,халіфат буде міняти на зброю,яку,звичайно,буде "захоплювати у добросовєстних покупців".... Еммм - я не кажу продавати нашу зброю ігілу,але ж нещасним аборигенам потрібно буде захищатися? Емммм,ну тобто я канєшно жахлива,цинічна і все таке,але чому тільки Європа мусить заробити свій гешефт на зброї проти ігілу,алькаід і прочіх персонажів??? Можна навіть попервах запросити міжнародних зброярів до співпраці на території України - людського ресурсу в нас вистачить,як і заліза всякого... А ще ...туйво .... ми тепер багато чого можемо взагалі робити - від тепловізорів до розвантажувальних поясів(Бог його зна,шо воно таке,але тато каже,що дуже потрібне для війни виробництво)... Плюс усякі там сухпайки,очисники для води та інше,що буде купувати ООН для забезпечення гуманітарної допомоги в постраждалі від ісламістів країни ..
А ще - двадцять гоулів - що ми тоді говорили. Дивимося на них і думаємо кого з отих жирних корпорацій зі списку Крадія спокусити на співпрацю в будівництві на нашій території потрібних для гоулів речей.)

http://m.liga.net/biz/all/215135-orujeynye_barony_kto_zapravlyaet_na_mirovom_rynke_orujiya.htm

Кожна сьома компанія виробник зброї - російська,чому при можливості ,не зайняти іх місце? Але еммм...хмм..ну тобто місце в сегменті "хороших покупців,а не асадів з Талібанами",маю на увазі,бо ми ж правильні чуваки)))) хм - ги))


Edited at 2016-01-17 09:46 pm (UTC)

"Ріст ВВП понад усе!" Саме цей чинник сидить у наших головах і є тягарем та гальмом на всіх наших реформах. Так, знаю, світова конкуренція і таке інше. Але приєднавшись до цієї гонки, саме цим чинником ми керуємось, тому не можемо поглянути тверезо (і, головне, вільно!) не багато речей. У тому числі і на Ваші пропозиції, пане Злодію.

Не хвилюйтесь. І це теж звісно правильна позиція!

Про те, що ріст потрібен... Але тут є методологичні пробоїни і дуже великі, котрі авжеж роблять цю методику не дуже... ммм... точною при вимірі реального стану речей саме для України.

Не враховується взагалі чинник трудової міграції, участь майже 20 млн. людей, тобто майже 50% (на сьогодні) в створення продукту в інших країнах світу - велика частина котрого тим чи іншим чином пов'язана з доходами України. Тобто маскимум - проходять надходження від заробітчан через валютні переведення.

Просто така прихована прибутковість авжеж влаштовує в першу чергу саму Україну. Нам не потрібен піар, нам потрібні статки. Нам шашечкі - чи їхати? Бо ж Ви розумієте, що саме в цей чинник - в ... ммм... додаткові непораховані можливості... вперлась армада трусліків в Даунецькій області! Коли армія виникла невідомо звідки, та й ще не набагато гірше, а подеколи і набагато краще оснащеною! 8))) Звідки? З під матрасів, воно ж зрозуміло... 8) Але попри все - це треба міняти... Годі вже догождати уяві, що Україна є "незабезпеченою країною"...

Але і робити це треба вибухово. Так, щоб за швидкістю не встигали методички обліку... Але прозоро - щоб і потім, коли встигнуть оговтатись, як то так - не було зйвих питань... 8))

Буде, пане дорогий... Буде!

Га-ран-ту-ю.

  • 1
?

Log in

No account? Create an account